Формування творчої особистості на основі використання особистісно орієнтованих технологій навчання при викладанні математики

 Логіка розвитку сучасної цивілізації ставить перед освітою завдання,  для виконання яких необхідно формулювати нові концептуальні ідеї навчання, що органічно поєднують елементи традицій та інновацій.  Особливістю сучасності є те, що людина, щоб реалізуватися в суспільстві, повинна визначатися не стільки тим, що вона знає і чого навчилася в школі, скільки здібностями і вміннями здобувати нові знання та використовувати їх в нових умовах. Отже, сучасному суспільству потрібна творча особистість. Тому у методичному банку сучасного вчителя поряд із традиційними формами повинні бути наявні й інноваційні технології. На мою думку, використання особистісно орієнтованих технологій дає можливість вчителю розвивати активну пізнавальну діяльність учнів. При такій системі навчання вчитель повинен бути не лише джерелом знань, а й компетентним консультантом і помічником учнів.

Особистісно зорієнтовані технології навчання передбачають по суті диференційований підхід до навчання з урахуванням рівня розвитку школяра, а також його підготовки з предмета, його здібностей і задатків. Серед технологій особистісно  зорієнтованої педагогіки ключовим є технологія різнорівневого навчання,  технологія інтерактивного навчання та проектна технологія. Я використовую саме ці технології з двох причин:

по–перше, в умовах класно–урочної системи вони найбільш легко вписуються у навчальний процес, дають змогу при інтеграції в реальний навчально – виховний процес досягти мети відповідно до будь – якої програми, стандартів освіти;

по–друге, вони гуманістичні, забезпечують не тільки успішне засвоєння навчального матеріалу всіма учнями, але й інтелектуальний і моральний розвиток дітей, їх самостійність, комунікабельність, бажання допомогти іншим. Це найбільш популярні у всіх розвинутих країнах світу технології, їх називають технологіями ХХІ ст.

Оскільки в кожному класі є діти з різним мисленням, увагою, властивістю пам’яті, то на деяких етапах уроку я використовую технологію різнорівневого навчання. Цей підхід ґрунтується на психолого–педагогічних відмінностях учнів. Учні умовно поділяються на групи, в залежності від досягнутого ними рівня підготовки. Учень може самостійно оцінити свої можливості і вибрати для себе той рівень, який відповідає його знанням на даний момент часу. Орієнтація на обов’язкові результати навчання постійно тримає підготовку учня на середньому рівні. Це дозволяє учневі при можливості перейти на більш високий рівень на будь – якому етапі навчання. Все це є гарантією оперативності, мобільності, гнучкості диференціації, створює в класі атмосферу взаємної довіри між вчителем і класом, дає можливості для розвитку творчої особистості.

Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчує свою успішність, інтелектуальну спроможність. Суть інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують із приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

В інтерактивному навчанні не є визначальною форма роботи, а методи педагогічного впливу на пізнавально – навчальну діяльність учнів, на розвиток їх мислення, пізнання власних нахилів і здібностей. Груповій формі організації інтерактивного навчання повинні передувати індивідуальні інтерактивні підготовчі завдання, а робота в групі – обов’язково наявність спільної мети. Продукт індивідуальної праці використовується за роботи в групі для внесення коректив, змістовного доповнення, уточнення, вироблення спільної думки, формування висновків та інше. Тому у своїй діяльності на різних етапах уроку  я практикую роботу дітей в парах, в групах та індивідуальну роботу.                                                                           Колективна форма навчальної діяльності учнів – це форма організації навчання у малих групах учнів, об’єднаних спільною навчальною метою. Цей вид навчання відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дозволяє реалізувати природне прагнення людини до спілкування, сприяє досягненню учнями високих результатів засвоєння знань та формуванню вмінь. Коли діти навчаються разом з іншими в групі, вони відчувають істотну емоційну та інтелектуальну підтримку, яка дає їм можливість вийти далеко за рамки їхнього нинішнього рівня знань і вмінь. Така модель легко поєднується з традиційними формами і методами навчання і може застосовуватись на різних етапах навчання.

Співробітництво – спільна діяльність для досягнення загальних цілей. У межах спільної діяльності індивідуми прагнуть одержати результати, що є вигідними для них самих і для всіх інших членів групи. Ідея проста: одержавши інструкції від учителя, учні об’єднуються в невеликі групи. Потім  вони виконують отримане завдання, поки всі члени групи не зрозуміють і не виконають його успішно. Спільні зусилля приводять до того, що всі члени групи прагнуть до взаємодії. В результаті виграють всі, успіхи кожного визначаються не тільки ними самими, а й зусиллями товаришів. Усі члени групи пишаються успіхами один одного і разом святкують перемогу.

Проектна технологія, це така організація навчання, за якої учні отримують знання в процесі планування та виконання практичних завдань. Метод проектів-це метод пошуку. Основні вимоги до даного методу:

• наявність проблеми (завдання), яка потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку для її вирішення;

• практична, теоретична, пізнавальна значущість запропонованих результатів;

• самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів;

• використання дослідницьких методів: визначення дослідницьких завдань, які випливають з обраної проблеми; висування гіпотези їх розв’язання, обговорення методів дослідження, оформлення результатів, аналіз отриманих даних, підбиття підсумків, коректування, висновки.

У своїй роботі використовую різні типи проектів: дослідницькі, творчі, ігрові, інформаційні, практичні.

Використання цих технологій дозволяє різко збільшити процент засвоєння матеріалу, оскільки впливає не тільки на свідомість учня, а й на його почуття, волю. Дослідження, проведені сучасними психологами показали, що найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання,а найбільших – за умов інтерактивного навчання. За їхніми оцінками, школяр може, читаючи очима запам’ятати 10% інформації,  слухаючи – 26%, розглядаючи – 30%, слухаючи і розглядаючи – 50%, обговорюючи – 70%, особистий досвід – 80%, спільна діяльність з обговоренням – 90%, навчання інших – 95%.

   Отже, процес навчання потребує напруженої розумової праці дитини і її власної участі в усьому процесі. Стійких знань  можна досягти тільки за умов активного навчання. Для підвищення активності,  зацікавленості учнів до предмету, розвитку уваги, мислення, здібностей, творчості дітей у своїй роботі використовую різні форми парної та колективної роботи, а саме: естафети, рольові ігри, шаради, ланцюгові вправи, конкурси команд: «спина до спини», «покажи на міміці», «загадковий кубик», «знайди відповідь», «розсипане твердження», «знайди лишнє», «виправ мене», «правда, неправда» та інші.

Особистісно орієнтоване навчання має значні переваги над традиційним. Традиційна форма навчання орієнтована на наслідування, а активна – на перетворення самих себе у процесі різних способів взаємодії з учнями, вчителем. При цьому включення в сумісну діяльність відбувається з урахуванням індивідуального рівня розвитку кожної дитини. Таке навчання дозволяє сформувати в особистості вміння, навички самостійно вивчати певні явища, процеси, користуючись інформацією, вміння знаходити способи розв’язання проблеми,  активно включатися в процес самостійної діяльності, працювати в колективі; виховує повагу, терпимість до іншої думки, толерантні стосунки між  членами колективу.

Отже, така форма роботи дозволяє сформувати особистість, колектив. Саме в цих творчих колективах організовую цікаві уроки та позакласні заходи. На уроках багато використовую задач практичного змісту. Це сприяє тому, що діти вчаться дивитися на деякі побутові проблеми поглядом людини, для якої математика є не сухою, абстрактною наукою, а потужним інструментом у розв’язанні деяких життєвих задач; і формує людину, яка може повністю застосувати вивчене на практиці. Часто в практиці використовую нетрадиційні уроки:  уроки-змагання, уроки-подорожі,  урок-ділова гра, урок-КВК, інформаційно-дослідницькі проекти, інтегровані уроки,  що значно підвищує інтерес учнів до вивчення математики.

Позакласна робота з математики є невід’ємною частиною цілісного навчально – виховного процесу. У ній, як і в класній роботі, реалізовуються практичні, виховні, розвивальні можливості навчального предмета. Крім того, саме позакласна робота дає можливість продемонструвати, як отримані на уроках математики знання, уміння та навички можуть застосовуватися у повсякденному житті, реальному спілкуванні з друзями, стати джерелом позитивних емоцій, сприяти самореалізації творчого потенціалу учня як особистості. Традиційно проводжу тижні математики, змагання КВК між класами, вікторини, клуб «Що? Де? Коли?», цікаві подорожі – змагання команд.  Багато уваги приділяю роботі з обдарованими дітьми, про що свідчить покращення результатів учнів на районних олімпіадах.                                                                                                                               

Хочу підкреслити, що робота вчителя в системі особистісно зорієнтованого навчання досить важка. Треба  навчитися вміло організовувати діяльність класу, поступово передавати учням багато своїх функцій і ролей, не сковувати їхню ініціативу. Потрібно вчитись слухати і сміятись, а не лише розмовляти «авторитетно», вчитись розмірковувати і формулювати судження, піддавати сумніву свої власні дії, створювати навколо себе освітній простір, в якому учні могли б жити, піднімати свій голос і не заглушувати голоси тих, хто навколо та поблизу них.

Таке навчання вимагає від учителя дуже високої організації праці на уроці, доброї методичної підготовки, вміння артистично провести урок. Тому багато працюю над самоосвітою, вивчаю передовий педагогічний досвід, зокрема досвід А. М. Капіносова. Творчо працюю, виготовляю дидактичний матеріал, розробляю конспекти нетрадиційних уроків, складаю сценарії позакласних виховних заходів, друкуюся у фахових виданнях.